Я жила в місті Гуляйполе Запорізької області, а моя мама – в селі. У перші дні війни я ще працювала. Коли лунала сирена, спускалася в підвал. Потім я дізналася, що деякі села нашого району потрапили в окупацію. Тоді дійсно усвідомила, що почалася війна. 

У Гуляйполі була організована евакуація, проте я не поїхала автобусом – мене забрали друзі. Переживала за маму. У мене не було можливості поїхати по неї. На щастя, вона благополучно виїхала з односельчанами. 

Зараз ми мешкаємо у Запоріжжі. Важко без роботи. Оскільки я виїхала, то зі мною припинили трудовий договір. Робоче місце зберігається, але зарплату не отримую. 

Я стала на облік у Центрі зайнятості. Сподіваюся, що робота знайдеться. Я дуже вдячна Малинівській громаді та всім волонтерам за гуманітарну допомогу. 

Мій брат живе на півночі росії. Останнього разу ми спілкувалися в кінці лютого, а тепер я не можу додзвонитися до нього. Він не знає, що з нами, а ми – що з ним. 

Ми з мамою тримаємося. Налаштовуємо себе на те, що все буде добре. Якщо залишиться житло, то після війни повернемося додому.