Мені 58 років. проживав в селі Приміське. Вдома мене війна застала. 

Якось зі мною нічого такого страшного не було. Я живу в селі, продуктів у мене своїх вистачає.

На тій стороні доньки живуть, брат, мати, а я туди не можу попасти - от це страшне - виїхати не встигли вони.

Я не виїжджав взагалі: можливо, ще в армію призвуть. Зараз працюю, ми допомагаємо солдатам.

Мені зараз морально дуже погано, бо брат лежить при смерті, а я цього не бачу. Мені жінка дуже допомагає, підтримує. Якби не вона, я б уже, мабуть, з розуму зійшов.

Думаю, що все добре буде. Має все бути добре. Головне, щоб була наша перемога і настав мир.