Я жив у місті Оріхів Запорізької області. Працював зварювальником на заводі. У мене є дружина і троє дітей.

Коли почалися обстріли, періодично зникало світло. Від нього залежало й постачання води. Деякий час в місто не завозили продукти.

Ми надіялися, що все швидко закінчиться, але обстріли стали інтенсивнішими. 

Були прильоти поряд. Одного разу ми просиділи в підвалі до півночі. Потім лягли спати. Через пів години знову почався обстріл, але ми вже були настільки втомлені, що не ховалися. Стало тихіше лиш о шостій ранку.

19 квітня ми виїхали у Запоріжжя. Тут також були прильоти, до того ж, неподалік від нас. Менший син дуже злякався. Тепер іноді кричить ночами.

Першого травня загинув брат дружини. Він також збирався виїхати до нас. Спочатку відправив маму. А наступного дня мав сам приїхати, але потрапив під обстріл.

Хочеться, щоб скоріше настала перемога.