Вдома була... Вранці донці подзвонили з роботи... Донька мене сповістила. Дуже важко нам з донькою взимку добиратись на роботу ,15кілометрів, на скутері... Сніг, дощ, обстріли...

В мене маленька внучка, їй було 2,5 рочків. Брали з собою, бо садочок не працював. А на роботу треба..
Важко було, коли зірвали Каховську ГЕС, і ми залишились без води... За себе не страшно, а страшно за маленьку чотирирічну  внучку. 

Боляче, коли загинув мій учень, захищаючи нас. Страшно, як був прильот, коли донька була на зміні.
Болять звірства нелюдів, коли у Дніпрі, Кременчуці, Ірпіні загинули цілі сім'ї.

Наразі живу у доньки... аніше жила у себе вдома... 

Дуже раділа звільненню Херсонщини... Бо живемо поряд.

На згадку залишилась у баночці вода з Каховского водосховища... Набрана в день підриву ГЕС.