«Бойовик приставив до мого чола автомат і сказав: «Я тебе зараз уб'ю»

Павло Світличний працював лікарем-психіатром у психіатричній лікарні Маріуполя. На початок повномасштабного вторгнення знаходився у відпустці. Проте вже 3 березня повернувся до роботи. А з 20-х чисел залишився єдиним лікарем на 80 пацієнтів. 

Лікар-психіатр, завідувач відділення КНП «Психіатрична лікарня Маріуполя» Павло Світличний - про найстрашніше у житті. 

«Був хворий, який загинув від уламків. Другий хворий, я знав його років 20, втік із лікарні. І потім, коли мої хлопці пішли по воду, побачили його мертвим на території тубдиспансер. Ні білизни, ні штанів, ні шкарпеток. Голий. Жодних видимих ​​пошкоджень немає», - розповідає житель Маріуполя, лікар Павло Світличний. 

У геріатричному відділенні лікарні було багато літніх пацієнтів. Найстарішій було 90 років. І коли в березні вдарили морози, люди почали замерзати. 

«Скільки їх замерзло – не пам'ятаю. Щоб впізнати людину, я брав аркуш паперу, писав ПІБ, один залишав собі, а другий, якщо це чоловік, - за спідню білизну. Якщо жінка – за бюстгальтер. Людей 20, мабуть, замерзло. 

Перші три трупи віднесли до моргу 4 лікарні. Там уже було все забито. Лежали один на одному. Потім носити туди не було сенсу, бо стався вибух і повело двері. І ми складали загиблих у кімнаті майстерень. Найстрашніше – це коли в тебе вмирають люди, а ти нічого не можеш вдіяти», - говорить Павло Євгенович.