В перший день війни ми спочатку нічого не зрозуміли, тільки з новин дізналися. А потім почули вибухи - стало страшно.

Коли бої стали дуже близько, вибухи були дуже гучні, і ми вирішили не чекати, коли буде зовсім небезпечно. Зібралися і виїхали. В дорозі були дуже великі затори. Дуже багато людей виїжджало, але добралися.

Найбільше шокувало те, що прийшлося покинути домівку. У нас теж були прильоти, так що поки повертатися туди страшно.

Приємно, що родичі не відвернулися, прихистили нас. Також ми отримуємо гуманітарну і грошову допомогу. Живемо потроху. Ми зблизилися з рідними, більше спілкуємося, більше допомагаємо один одному.

Дивимося новини, сподіваємося, що війна ця колись закінчиться, і ми житимемо в мирній нашій рідній Україні.