Моя родина була поряд зі мною у перший день війни. З вікна я бачила заграву від обстрілів. Вдягнула дитину і пішла у підвал. Там ми прожили місяць. Було дуже важко, бо ми не могли виїхати. Невістка була вагітна. Я дуже хвилювалась за неї. Блок-пости стояли біля мого городу, навкруги все горіло. 

Я вирішила виїжджати, коли снаряди прилетіли по військової частини. Росіяни нас не чіпали, бо дитина була зі мною. Часу на збори у мене не було, тож я встигла тільки вдягти капці. 

Зараз я живу в Вінницькій області. Мої сини захищають країну. Після перемоги я сподіваюсь на те, що всі мої діти будуть біля мене. Зараз я не знаю, де мій син. Десь під Бахмутом.