У мене є чоловік і восьмеро дітей. Ми живемо в селі Новокондаково Снігурівського району Миколаївської області. У перший день війни чули, як росіяни бомбили Каховку. 

Найскладніше було жити в окупації. Біля нашого будинку стояли російські вантажівки й міномети. Якось прийшов один окупант і сказав, що ми живемо багато, а в них усе поросло березами. 

Оскільки ми мешкаємо в селі, то не зіткнулися з дефіцитом продуктів. Тільки хлібобулочних виробів не вистачало. Рідні та знайомі допомагали грошима. Ми раз на місяць їздили скуплятися у Снігурівку. Дякуючи фермеру, який дав генератор, качали воду зі свердловини. 

Росіяни втекли дев’ятого листопада. Ті, у яких зламалася техніка, виїжджали на велосипедах і йшли пішки. А вранці з’явилися наші військові. Нам навіть не вірилося, що окупанти пішли. 

Думаємо, що до зими ЗСУ виженуть росіян з України.