Бандус Уляна, учениця 8 класу ліцею «Educator»

Вчитель, що надихнув на написання есе - Музиченко Наталія Іванівна

Війна. Моя історія

Коли почалась війна, вся моя сім'я жила в нашому домі. Ранок 24 лютого був шоком для всіх і ми не виняток. Моя сестра побігла до батьків в кімнату та розбудила їх, всі почали панікувати та збирати речі, але ми нікуди не поїхали в той день.

Біля нас вибухи були завжди дуже гучні, бо ми жили недалеко від військового аеродрому.

Через декілька днів після початку повномасштабної війни до нас прибився якийсь пес, напевно, його господарі поїхали і залишили його тут. За днів п'ять, як ми виїхали з Києва, до нас приїхали наші друзі, вони теж поїхали з нами. Десь через тиждень після початку війни біля нашого будинку в полі впали залишки ракети і палала нафтобаза у Василькові.

Небо стало помаранчеве, було чутно вибухи. Тоді ми вирішили, що треба їхати.

Їхали ми просто на Захід України десь тиждень, по дорозі зупинялись в трьох готелях. В одному із них був мій день народження - свято було не таке, як завжди, тоді я і усвідомила, що почалася війна. Уроків у мене довго не було, тому я перейшла в іншу школу. В Ужгороді було спокійно, але, звісно, всім хотілося додому, а мені більше всіх.

Я дуже не любила той ужгородський дім, бо дуже хотіла додому, до тата. Тато приїхав до мене один раз - на його день народження, і я була дуже рада! В Ужгороді мені було дуже сумно, тому я не дуже пам'ятаю, що там відбувалось. Але пригадую, як ми з моїм другом ходили на плавання.

У кінці травня я з двоюрідним братом та подругою поїхала в Болгарію з моєю школою. Після Болгарії я, нарешті, повернулась додому. Мій тато з початку війни пішов в ТРО і досі там, він ходить на чергування один раз на тиждень: ввечері іде і в наступний вечір повертається.

Я розумію, що моя історія не така сумна, як у багатьох дітей Сходу нашої країни, які втратили будинки, батьків, дитинство і мрії, пов'язані із своїми рідними українськими містечками. Але ці події назавжди залишаться зі мною.

Я вірю в перемогу мого незламного народу, моєї квітучої України. Я вдячна кожному українцю за боротьбу. Велика дяка нашим мужнім воїнам ЗСУ!