Я пам’ятаю свій останній день у Карлівці. Було важко прийняти рішення. Я дивився на свій дім і не знав, чи побачу його ще раз. У місті вже давно не було світла і води. Обстріли не зупинялись. Біля мого будинку прилетіли два снаряди. Деякий час я прожив в квартирі у племінника, але потім у туди почало прилітати. 

Я поїхав, бо хотів жити. Виїхав в нікуди без засобів існування. Зараз я далеко від дому. Вимушений працювати на пенсії водієм вантажівки, щоб якось вижити.