Козлова Софія, учениця 10 класу Петропавлівського ліцею №1 Петропавлівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Стародинова Оксана Вікторівна

Чому бути українкою - це моя суперсила?

Уже зовсім скоро 24 лютого 2023 року, минає два роки від початку повномасштабного вторгнення. Ця дата навіки закарбувалася в пам'яті людей. Це складно та неможливо усвідомити, але так і є. Більшість населення нашої держави було змушено зазнати великого горя та покинути свої рідні домівки. Для кожної української людини, не має значення, українця чи українки, старшого чи молодшого покоління, війна увірвалася несподівано.

Мені здається, що кожна людина 23 лютого 2022 року мала свої плани, мрії на наступний день -  все зруйнувала війна. Саме через війну люди втратили змогу нормально жити, а кожна людина стала переживати за своїх рідних та знайомих.

Але, незважаючи ні на що, українці залишилися сміливим народом, справжньою незламною нацією. Не дивлячись на складну ситуацію в Україні, небайдужі українці шиють маскувальні сітки, створюють волонтерські пункти і допомагають нашим військовим, медикам з передової та гарячих точок.

Як би це не звучало, але це і є нашою незламністю. Країна-ворог намагалася нас зламати та зробити так, щоб ми здалися та втратили надію на щасливе майбутнє своєї країни.

Це не сталося, і я вважаю, що більшість українців зі мною погодяться, що Україну очікує справді щасливе майбутнє. Наш народ на протязі багатьох віків боровся за волю та незалежність нашої країни, не дивлячись ні на що - ми вистояли.

Я переконана, що у цій війні ми також вистоїмо та переможемо.

Дякую за змогу вільно жити нашим ЗСУ. Саме завдяки  нашій незламності, волелюбності та незалежності, наша країна існувала та буде існувати, тому, це можна вважати нашою відмінністю та суперсилою. Бути українцем або українкою - це справжня суперсила, навіть якщо інші вважають інакше. Слава Україні! Героям Слава!