Мені 67 років. Я пенсіонерка, сім’я невелика. Мої всі діти виросли. Проживаю в місті Слов’янську. Я нікуди не виїжджала, хоча, здається, все місто було на чемоданах. Виїзд людей – це більше всього мне шокувало. Пусте місто. Як на це дивитися? 

Нас не забували: ні пенсіонерів, ні людей. Транспорт був безкоштовний. Важко було, але приємно, що піклувались.

Мені допомагає боротися з психологічними труднощами моя собачка.

Хочеться, щоб війна закінчилася швидше.