Вовк Каміла, 8 клас, Лохвицька гімназія №1 Лохвицької міської ради Полтавської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Вовк Оксана Олексіївна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Говорять, що час може зупинитися, вимкнутися звук, і навіть серце битися не в тому ритмі, як раніше. Ніби живеш, говориш і дихаєш далі, але щось у тобі змінилося назавжди. Трапилося саме так і зі мною. Це сталося пізнього вечора. Мама зайшла до кімнати, обняла і тихо заплакала. Все було зрозуміло без слів. Мене огорнуло відчуття, що щасливими ми вже ніколи не будемо, бо втратили людину, яка була не частинкою нашого дому, а цілим ВСЕСВІТОМ.

Пригадую, що сиділа на ліжку і плакала, гірко плакала. Мені так хотілося бігти, забути, бо не вірила, не приймала правду…

Наступного ранку мені написала однокласниця, з якою ми не спілкувалися через переїзд. Близькими подругами ми не були, просто навчалися у початковій школі, тому зв'язок обірвався. Лілія написала, що не знає які слова підібрати, але запропонувала підтримку. Вона живе в іншому місті, та все одно пропонувала допомогу.

Це повідомлення змусило мене плакати, тому що мої біль і порожнечу відчула знайома з дитинства й не злякалася розділити моє горе.

Відповісти я змогла тільки через кілька днів. Розмовляли зовсім мало, але все було зрозуміло. З часом я знову стала себе почувати живою. Потім ми почали телефонувати одна одній все частіше. Під час розмов пригадували про часи, коли ми ходили разом у школу. Наші пригоди були цікавими, тому нам було весело. Шкода, що ми живемо у різних містах, але таке відчуття, що поруч.

З кожним днем мені ставало легше, але біль залишався, тільки вже не був порожнім. Лілія заповнила його своєю увагою і «теплим» словом. Я стала тепер роздумувати над тим, що іншим теж болить. Але все можна змінити всього лиш щирою розмовою.

Від тепер я розумію, що сила допомоги – у її щирості. Адже вона не потребує вдячності, бо просто існує. Допомога, як світло, що пробивається крізь хмаринки.

Тепер я почну придивлятися до знайомих, і коли побачу, що хтось сумний і мовчазний, то теж напишу або скажу просте, щире слово. Не буду використовувати зайвих слів. І вірю, що обов’язково допоможу усе змінити. Бо інколи достатньо просто проявити увагу або бути поряд, щоб урятувати чийсь світ.