Марія Кушнір, 8 клас, Соснівська гімназія Шептицької міської ради

Вчитель, що надихнув на написання есе – Білань Ірина Богданівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Як часто у житті бувають моменти, коли ніби такий незначний жест допомоги або слова підтримки можуть змінити долю чи навіть дозволити подивитися на ту чи іншу ситуацію з несподіваного боку.

Таку допомогу я отримала від своєї мами і це в той час, коли ми обидві потребували сили, яка ніби пішла разом з моїм татом. Обороняючи нашу країну, він віддав найцінніше – своє життя. Ми ж втратили наш маленький світ спокою, нашу головну підтримку.

В цей момент в мене земля стала морем, яке накрило своїми хвилями, холодними і важкими. Біль і розпач огорнули мене.

Лише в одну мить, одну мить, яку ми навіть не зауважуємо у звичайному потоці життя, я ніби втратила сенс свого буття. Цей світ покинула близька людина, людина, якою я гордилась, яку любила, якою пишалась, мій тато, мій герой.

Кожен день став болючим випробуванням і єдине, що мене підштовхувало до життя – це підтримка, любов, моєї мами. Її слова, життєві погляди і цінності, сила, яка залишилась їй як спадок від тата, допомогли мені повернутися до життя. З кожним днем я починала бачити сенс свого життя.

Сила допомоги – це не сила, яку ми звикли розуміти найчастіше в матеріальному плані, це сила, яка допомагає людині відчути свою значимість і цінність життя, яке легко втратити, але чи залишиться пам’ять? Сила допомоги дає зрозуміти, що людина не одна, що поруч є близькі та небайдужі, які готові повернути впевненість, віру в себе, відчуття, що життя прекрасне, що твою проблему є кому вирішити, що поруч є люди, які будуть поруч хоч би там що.

Справжня сила допомоги – це коли ти вмієш вислухати, почути, підтримати і порадити. Коли твої слова підтримки можуть зробити добро для людини, яка дійсно цього потребує.

Підтримка, вміння слухати, можуть вплинути на зміну, подію, хід думок і погляд людини, яка ніби втратила і не бачить сенс у житті. Допомога, доброта, людське відношення можуть дати людині ще один шанс на роздуми про своє життя, задуматись, як змінити своє майбутнє, щоб воно приносило радість, задоволення і сенс.

Втратити рідних завжди боляче.

Пережити таке важко, але приходить час, коли ти усвідомлюєш: це все, змирись, живи далі. Розумом це усвідомлюєш, але руки тремтять, як і губи, коли згадуєш час, який був задається вічний. Воно болить, відчуття втрати не проходить.

Кожен задає питання, як таке пережити? Що робити? І я не раз задаю собі це питання. Я говорю зараз про тата і він для мене досі є, як і моя мама, яка своєю любов’ю і підтримкою нас зберегла, бо коли поруч є людина, яка дає тобі стимул жити, все тоді стає іншим.

І ми з мамою інші, але ми разом і ми живі, завдяки нашому герою.