У мене троє дітей. До війни у нас було все. Ми сиділи під обстрілами з першого дня війни. Бігали у підвали, ховались від ракет. У мене були запаси ліків та продуктів. Тож ми просто планували перечекати цей жах. Взагалі, дивно, що у сучасному світі такими методами вирішують питання. Люди та діти гинуть. Мені важко все це зрозуміти.
З міста ми виїхали після того, як моє житло пошкодило. Знайомі нас вивезли до Дніпропетровщини. Жити на орендованому житлі важко. У мене немає роботи. Зараз про майбутнє я не думаю.


.png)



.png)



