Я живу з бабусею та братом. Коли почалася війна, залишився без роботи. У перший день вторгнення я злякався повітряної тривоги. Лякала невідомість перед страшними подіями. 

У Дружківці не було води та газу. Доводилось місяцями набирати воду у джерелі, а їжу готувати на багатті. Мене з родиною рятував город та запаси їжі.

Зараз дуже допомагає вижити гуманітарна допомога, бо існуємо на бабусину пенсію.

Я не можу виїхати й покинути бабусю, бо вона старенька і не може сама дати собі ради. Сподіваюсь лише не покращення ситуації та закінчення війни.