Соколенко Святослав, група К-111, Морський фаховий коледж Херсонської державної морської академії

Вчитель, що надихнув на написання — Ботвинок Алла Василівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Минуло вже 1000 днів з початку війни, які перевернули моє життя з ніг на голову. Кожен із них став окремим розділом життя. Для мене все почалося 23 лютого 2022 року, звичайний вечір, я учень 7 класу, роблю уроки, хто ж знав, що цю «домашку» так ніхто і не перевірить….  В інтернеті, по телевізору почалися розмови про скупчення військ на кордоні, але це здавалось неможливим, нездійсненним, якимось вигаданим. У 21 столітті це не може трапитись, абсурдно, адже помилки минулого вже навчили людство вирішувати конфлікти цивілізовано, без стрілянини, без агресії. Ні! З нами такого не трапиться, у наш час все можна вирішити дипломатичним шляхом.  

Так, ввечері 23 лютого я засинав 13 літнім хлопчиком, а прокинувся вже дорослим юнаком, який несе відповідальність за молодшого брата. Батьки о 4 годині ранку залишили нас у квартирі й поїхали виконувати свій обов’язок: захищати нашу Україну! Це було страшно, дуже переймався за брата, адже йому було лише три роки, але я витримав це випробування. З часом нам довелося евакуюватися з Херсона до Чернівців.

До повномасштабного вторгнення я навіть не знав, де знаходиться Буковина — чудовий край із дивовижними краєвидами, лісами, горами, архітектурою, смачною кавою і дуже приємними людьми, хотів би я дізнатися про її красу в мирні часи.

Довелося починати жити спочатку, ніби тільки народився, і шукаєш своє місце в усьому світі. У Чернівцях пішов у школу, де познайомився з новими однокласниками, не лише місцевими, але і з такими, як і я, що були змушені покинути свій дім через війну.

Місто нас прийняло і прихистило, в мене з’явилися друзі майже з усієї країни, але серце було в Херсоні.

Останні пів року, живу в Миколаєві, звісно нелегко, майже без світла, без води, але близько до Херсона! Я вже курсант Відокремленого структурного підрозділу «Морського фахового коледжу ХДМА». Одна заповітна мрія здійснилася, а друга — Мир в Україні!!! А бажання повинні здійснюватися, особливо, коли стільки людей роблять для цього усе можливе і неможливе!!! Мій шлях за ці 1000 днів важкий і водночас цікавий, але я зрозумів, що здаватися не можна, треба вірити в себе, свої сили, ставити мету і йти до неї!!!