Нас у Гуляйполі сильно бомбили. Ми бігали в підвал, воду носили. Ну, страх був страшний. Сирени дуже вплинули на стрес. 

Діти автомобіль винаймали і нас з чоловіком перевезли. Чоловік впав, коли спускався з поверху - йому дуже погано було. Коли їхали, страх був, щоб нічого не прилетіло по нас. Ми виїхали десь у травні і більше туди не поверталися. Батьківську хату розбило, наша ще поки стоїть.

Приїхали до Запоріжжя і по лікарнях пішли: стреси великі були. Я похудала кілограмів на двадцять.

В Запоріжжі спокійніше, ніж вдома. Дякуємо, що гуманітарну допомогу дають, навіть людям після операції фонди допомагають.

Незрозуміло, чому на нас напали. Хочеться миру, хочеться додому.