Дуже страшним перший день війни запам’ятався. У мене двоє онуків. Одному тоді чотири місяці було, і я дуже переживала. Ми покинули все і приїхали без нічого. Вирішили відразу вивезти онуків. Я виїхала з донькою й онуками, а потім виїхав чоловік і вивіз батьків.

Дуже важко було виїжджати. І зараз нам дуже важко. Я переживаю за дітей, за батьків. Батьки зазнали сильного стресу, їм дуже важко було покинути рідні домівки. Але ми адаптуємося. 

Були люди, які нам допомогли і зараз допомагають. Я дуже дякую тим людям, які нас підтримали.

Я вийшла на роботу, працюю. Звісно, важко з житлом, важко було знайти квартиру з дітками, але знайшли. Шокувало те, що в мене все залишилося вдома. Усе, що наживалося роками, залишилося там.