У перший день війни мені було страшно. Першого березня росіяни нанесли перший авіаудар. Колони російської техніки були у Баштанці. Обстріли були сильними. У місті багато руйнувань та загиблих людей. 

Мені важко було залишати рідну домівку. З сестрою прийняли рішення виїжджати. Дуже швидко зібрали речі та виїхали. 

Зараз я живу в Кривому Розі. Сюди нас з чоловіком запросили друзі. Найбільше мене шокує війна, вона нікому не потрібна, навіщо вона нам. Рідні роз’їхались, майбутнього немає. Зі мною зараз мій кіт. Його нещодавно нам привезли з Баштанки. Я не думала, що так надовго затримаюсь у Кривому Розі. Коли кличуть волонтерити, я завжди погоджуюсь. Треба один одному допомагати. Я хочу додому, на свою роботу та у рідний будинок. Сподіваюсь, що після перемоги  поїду.