Я жила в Бахмуті. Працювала директоркою школи. У  перший день війни я вирішувала робочі моменти. В магазинах і аптеках був великий ажіотаж, великі черги. Обстріли у місті тривали постійно.

Бахмут був спустошений, людей на вулицях майже не було. Коли я виїжджала, бачила центр міста, який раніше був заповнений мешканцями. Боляче було дивитись на те, що накоїла війна. 

Зараз я живу на Дніпропетровщині, працюю дистанційно. Саме робота рятує від депресії та не дозволяє впасти духом. Сподіваюсь, що дуже скоро війна закінчиться і настане мир. Я планую повертатись у Бахмут.