Преображенка була дуже гарним селом: працювали підприємства, у людей була робота. Після початку війни почались обстріли. Я постійно ховалась у підвалі. У моєму городі впав КАБ, вирва була з мій зріст. Півтора року я вимушена були жити під обстрілами. Я була шокована, що росіяни б’ють по нас. Багато разів думала, що вже не вийду з підвалу. 

Я виїхала до Запоріжжя, бо хворіє син. У нього пухлина головного мозку, йому потрібна дуже дорога операція. Збираю гроші скрізь, де можу. Сподіваюсь, що вилікую сина. Я дуже чекаю миру, аби поїхати додому.