Ми живемо під обстрілами вже півтора року. Я доглядаю маму після онкології, виїхати нікуди не можу. Серед моїх знайомих багато загиблих. Снаряди влучали прямісінько у житлові будинки.

Я в шоці від того, скільки загинуло дітей. Тим часом на фронті воюють зовсім молоді хлопці. Їм би дітей ростити, а не гинути.

Мої діти виїхали з селища, я чекаю на зустріч із ними. Вірю в перемогу України.