Філоненко Аліна, 9-б клас, середня загальноосвітня школа № 184

Вчитель, що надихнув на написання — Килихевич Олена Володимирівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Сьогодні вже 950 днів війни. Коли її не було, все було чудово. Ми з батьками їздили на море, ходили з родичами по ресторанам, могли полетіти за кордон. Проте зараз все змінилось.

Люди, якщо їх можна так назвати, з сусідньої країни подумали, що мають право забирати життя невинних людей лише задля того, щоб «повернути» ті землі, які їм навіть ніколи не належали.

Зараз багато українців ідуть захищати нашу країну, щоб у їх дітей було світле майбутнє, і гинуть. Помирають не тільки чиїсь татусі, дідусі, брати, а й діти з матерями та старі люди.

Вже два з половиною роки ми не можемо нормально спати, тому що будь-якої секунди може початися тривога. На початку війни ми, можна сказати, жили у підвалах. 

Потім взагалі прийшлось поїхати на західну частину України. Багато моїх друзів опинилися за кордоном, а чимало наших родичів загинуло. Люди і досі залишаються без домівок, без друзів та рідних, та без найціннішого – без життів.

Але, все ж, я справляюся з цим. Зараз поряд зі мною мама, тато, дідусі бабусі, друзі. Також, не зважаючи на те, що відбувається в країні, є й щось хороше. Наш народ рятує багато життів, все більше й більше людей стали небайдужими до своїх побратимів та допомагають їм усім, чим можуть. А ще - вони піклуються про братів наших менших, теж рятують їхні життя та допомагають знайти домівки.

Коли тільки почалася війна, у мене, як не дивно, стався самий щасливий день в житті. Збулася моя мрія, що з’явилася ще змалечку – мені купили собаку. Завдяки цій малій, добрій, чудовій істоті я ніколи не почуваюсь самотньо. Тепер мені є з ким погуляти на свіжому повітрі, у мене є той, кому я можу висловитись та довірити свої таємниці, а найголовніше – у мене є справжній друг, який мене ніколи не зрадить.

Також війна принесла людям уявлення про Україну, як єдину та неповторну державу. 

Українці, нарешті, почали розмовляти своєю рідною мовою. 

Вони полюбили свою країну та її цінності. І чим більше людей зрозуміє, яке велике значення має їх рідна домівка, тим швидше закінчиться війна.

Ми обов’язково переможемо, тому що у нас є те, чого немає у нашого ворога – співпраця, вірність та любов до батьківщини.