Я пережила війну у своєму місті, ховаючись у підвалі. Бачила, як падали гради, вибухали міномети, лежали мертві тіла.
У нас не було води, ми набирали брудний сніг у каструлі і розтоплювали на вогні. Було дуже холодно і голодно.
Я не живу з родиною, але ми у одному місті, тільки в різних будинках. Мене здивувала допомога волонтерів і наших бійців, які пропонували нам виїхати і допомагали всім, хто цього хотів. Я дуже їм вдячна.
Зараз я не працюю, але шукаю роботу. У мене був кіт, якому було 20 років. Ми з ним бігали по підвалах і ховалися там. Але коли ми приїхали у мирне життя, він захворів і не зміг одужати. Лікарі сказали, що краще його не мучити і приспати. Це було дуже складно для мене. Тепер пам'ять про нього тільки на фото у старенькому телефоні...
