Історії, які ви нам довірили

1 2
меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

1 2
До всіх історій
переглядів: 475
Наталія Коломієць
photo0
photo1
photo2
photo3
photo4
Попасна
Попасна
«Бабуся кричить: «Катю, ховайся!». А в онучки на пальцях кров»

17 листопада 2017 року її доньку поранило під час обстрілу. Тоді їхній будинок зазнав значних пошкоджень. На щастя, з дівчинкою все гаразд, а вона не втрачає оптимізму і вірить, що все наладнається.

Війна дуже багато змінила в моєму житті. Раніше ходили ми й нічого не боялися, а зараз усього боїмося. Переживаєш за свою дитину дуже. Весь біль її відчуваєш на собі.

Я живу в Луганській області, місто Попасне. Доньку Катю поранило 17 листопада 2017 року. Вона тоді у третій клас ходила.

Катя прийшла зі школи, була десь 12-а година. Тільки сіла їсти з бабусею, як у двір прилетів снаряд. Самі відразу й не зрозуміли – усе сиплеться, шибки сиплються через вибухову хвилю.

Бабуся кричить: «Катю, ховайся!». А в онучки на пальцях кров

Дочка до дверей спиною сиділа й удар на неї припав. Злякалися. Бабуся кричить: «Катю, ховайся!». А в неї на пальцях кров…

Ми сиділи на роботі, обідали. І щось впало. Усі звикли: коли щось падає, то телефонують батькам. Я татові зателефонувала, він сказав: «Упав снаряд». Я терміново приїхала з роботи додому.

Нас із дочкою до лікарні відправили. Повернулися – усе зруйноване. Зима на носі, а в нас у будинку ні шибок, ні дверей немає. Дах теж побитий. Але ми не виїжджали нікуди.

Бабуся кричить: «Катю, ховайся!». А в онучки на пальцях кров

У Каті поранення швидко зажило, упродовж двох місяців. Ми їздили на реабілітацію від Фонду Ріната Ахметова.

Бабуся кричить: «Катю, ховайся!». А в онучки на пальцях кров

Більше постраждала її нервова система. Як стріляють – у доньки у вухах дзвенить, і вона накривається ковдрою для безпеки.

Коли Катя сама в кімнаті й десь щось падає, вона прибігає, боїться. Я думаю, що це на все життя залишиться.

Ніхто не очікував цього всього. Коли в нас почали стріляти, усі злякалися. Ховаються в підвали. Коли Попасну захопили, літаки літали. Зверху все падало.  Я гадаю, кожен буде боятися, коли снаряди летять.

Ми в підвалі часто ховалися. Сидиш і переживаєш, щоб у підвал не прилетіло. Адже були такі випадки – у підвал прилітало. Ховаєшся, проте можеш і загинути.

Бабуся кричить: «Катю, ховайся!». А в онучки на пальцях кров

Війна дуже багато змінила в моєму житті. Раніше ходили ми й нічого не боялися, а зараз усього боїмося. Переживаєш за свою дитину дуже.Весь біль її відчуваєш на собі. Якщо обстріли йдуть, ти боїшся за всіх. Боїшся втратити близьких. Я кажу: «Головне, що всі живі й здорові, а будинок відремонтується». 

Мріють усі, щоб мир настав швидше. Щоб не було війни, щоб жили, як раніше, і нічого не боялися.  

slide1
slide2
slide3
slide4
slide5
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій