Авдіївка – чудове місто. Я працювала там вихователькою у дитячому садочку. Всі жили дружно та мирно. Коли почалась війна, мій чоловік пішов на війну. Я залишалась з сином у місті. Ми спали у підвалі. Обстріли були дуже сильні. Не було води, світла й газу. Я не знала, що мені робити. Одного разу чоловік прийшов додому і сказав, щоб ми виїжджали. Так ми і залишили рідне місто назавжди.

Зараз живемо в Запоріжжі. Вся моя родина розкидана країною. Авдіївка повністю зруйнована. Мені боляче на це дивитись. Мого житла більше немає. З України я виїжджати не збираюсь. Сподіваюсь, що перемога настане. Я не втрачаю надію, постійно на зв’язку зі своїми учнями. З діточками ми малюємо та посміхаємось. Так і витримуємо усі жахи війни.