Коли по Капітанівці був найжорсткіший обстріл, 7-річний онук Світлани Сероветник знайшов її іконки і обклався ними.

"Перед 30 березня на двоє діб оголосили комендантську годину. Ми не мали виходити ні з будинків, ні з підвалів, ми не мали ні розпалювати мангали. І ми цього дотримувалися, - каже Світлана. – І онук зібрав маленькі ікони зображення Ісуса Христа, Матері Божої. І він цими іконами обкладався. Коли клали його спати, він обкладався цими іконами, а мене просив не читати "Отче наш", а співати. Я йому співала. Він потім просинався, якщо я переставала співати, він просинався і знову просив мене співати. Ось така у дитини віра. І в нас віра була, і молилися всі. Ми вірили, що все-таки ворог відступить звідси. Ми поряд з Києвом. І не може бути такого, що ворогу дадуть захопити нас".