Я спала дома разом з 10-річним сином, прокинулася від взриву і сигналізації машин.... Мої батьки родом з містечка шахтарів - Соледар, його зараз немає, він зруйнований, мені дуже шкода батьків. Татусеві 70 років, мамі - 68, у них нічого не залишилося (квартира, машина, гараж) все зруйноване.

Батьки тримаються, але я бачу у них по очам, їм дуже тяжко. Якби не я (донька) та мій синочок (онук), я не знаю, щоб вони робили.

Ми виїхали до Дніпра. Живемо усі разом, винаймаємо квартиру у Дніпрі.

Зворушило, як місцеві ніпряни нам допомагали. 

Зараз я хочу тільки одне... Щоб закінчилася війна.