Росіяни ходили по хатах з обшуками. Було дуже страшно, бо в селі було багато техніки. Обстріли тривали постійно. Снарядом окупанти зруйнували місцеву школу. 

У селі не було продуктів. Через відсутність млина ми не могли намолоти борошна. Раз на місяць місцеві виїжджали до сусіднього села та мололи борошно, привозили та видавали по кілограму на одну людину. Так нам вдавалось триматись. Також від голоду рятував город. 

Коли у село зайшли ЗСУ, був день народження мого сина. Я виглянула у вікно і побачила людей у військовій формі з прапором України. Відразу вибігла на вулицю. Разом з місцевими ми обіймали наших хлопців. 

Обстріли не припинялись, тому я з дітьми виїхала до Кривого Рогу. Зараз я чекаю миру. Сподіваюсь, що наші люди об’єднаються. Це дуже допоможе нашим ЗСУ.