Дудко Артем, учень 8 класу Більської гімназії

Вчитель, що надихнув на написання есе - Драпата Іванна Іванівна

Чому бути українцем – це моя суперсила?

Так, жахлива війна. Війна з беззахисними дітьми, з мирними жителями, з старенькою бабусею, яка під час обстрілів не встигла заховати свою улюблену кішку. Знову плач і розпач, знову топчуть наші родючі землі рідної неньки-України. Ще одна страшна і тяжка сторінка в історії моєї України, вільної найкращої землі.

Це біль і втрати, несправедливість і випробування, ридання і смерть…

Чому клятий ворог прийшов на мою українську землю, чому своїм брудним чоботом несе розруху і смерть? Чому щодня голосять жінки і матері, плачуть діти та немовлята? Чому..? Задумавшись на мить, впевнено відповідаю. Заздрять, бо ми – Українці, ми - сила! Україна - це вміння жити і працювати, цінувати і берегти, примножувати і вдосконалювати, допомагати і перемагати!

І я - українець, пишаюся своєю країною і моя суперсила – незрадлива любов до рідної батьківської землі!!

Сила у любові до дідуся, який розповідає легенди і перекази про мій Подільський край, сила у вдячності до бабусі, яка пригощає смачною свіжовипеченою паляницею. Моя сила – подяка кожному воїну, який захищає мене і мою малесеньку сестричку, яка народилася під час війни. Суперсила -  шана і повага кожному Герою, який віддав найцінніше, своє життя, за незалежність України. Саме ці цінності і чесноти  роблять наш український народ незламним.

А той недруг-тиран, який сидить у сусідньому болоті, немає сили, не вміє берегти, не вміє жити справедливо. Та орда тільки й може руйнувати і вбивати…

Біди і горя сьогодні надто багато, але ніколи не здолати наш український народ. Нині кожен українець усе робить задля Перемоги. І я стараюся допомагати, навчатися, пам’ятати і берегти.

Думаю і молюся за рідну країну щохвилини й вірю в її нове воскресіння, тому що має прийти спокута за все вчинене нам зло. А ми, українці, станемо ще сильнішими!

Переможемо! Відбудуємо! Будемо подорожувати величними містами нашої незламної країни – України!