Діти не навчаються у школі, мало спілкуються з однолітками та однокласниками. Мало соціалізовані та налякані.

Були вдома, не підозрювали, що щось могло статися. Спали, але почувши вибухи та прочитавши в соц мережі, що почалася війна, ми не то що були збентежені, ми були розгублені і не знали, що робити. А потім почалося пекло…

Сказали, що почалася війна і потрібно щось робити, але самі не розуміли, що до чого... 24.02.22 ми приїхали до бабусі в село і поряд було дуже багато вибухів, все сяяло і ми усі знаходилися у підвалі. Хоча самі не розуміли того, що він нас не врятує…

Це був страх і не розуміння, що робити і як жити далі. В магазинах все зникло. Завдяки волонтерам ми вижили.