Покинути Кам'янку-Дніпровську Тетяна вирішила, бо жити в окупованому місті стало неможливо. Більш за все жінка переймалася за дітей. Власного транспорту сім’я не мала, тому до пункту перетину прийшлося йти 60 кілометрів пішки. Там, в очікуванні черги, ночували під відкритим небом дві ночі.