Боричевська Юля, 15 років, учениця 10 класу Апостолівського ліцею №3, м Апостолове

Вчитель, що надихнув на написання есе: Кожух Марина Василівна

Конкурс есе "Війна в долі моєї родини"

Війна... Це не просто слово, а ціле мистецтво, яке приховує в собі багато таємниць. Вона є тим моментом, коли ти відчуваєш всі аспекти людського буття. Але ти й уявити собі не міг її у 21 столітті. Адже настав саме той час, коли людство нарешті зрозуміло, що війна нічого не приносить, окрім бід і страждань. Але, як ми всі помилялися.

Все ж таки, коли настане той день, який зможе покласти кінець цій безглузді ворожнечі? Яку ціну нам доведеться заплатити за Мир? А можливо це буде продовжуватися доки, доти існує людство? Можливо ми скоро дізнаємося відповіді на ці запитання.

24 лютого 2022 рік
03:42 Україна

Звичний день. Буденний. Це саме, той день, коли ти не чекаєш від нього нічого приголомшливого. Одним із таких днів міг бути для мене, і для кожного українця.  Якби весь день не був перекреслений цими словами: “...почалася Війна!”

Усвідомлення цих слів прийшло до мене не відразу. Першою думкою було, ніби це злий жарт. Ну авжеж!.. Ти чекаєш, що все виявиться великий розіграшем.

13:04 Я все ще перебувала в тому стані, ніби як в страшному сні. Адже прокинувшися все стане на свої місця. В моїй душі вирували емоції, які просто не можливо пояснити словами. Ви напевно подумали, що я метушилася, плакала, хвилювалася. Але я не відчувала НІ-ЧО-ГО. Мої зовнішні емоції видавали байдужість, ніби то все так і потрібно.

12:45 13 березня
Моєю єдиною утіхою в цей період стало маленьке кошеня. Це маленьке пухнасте диво потребувало стільки уваги та ласки, що я забувала про навколишній світ і його проблеми. Він став для всієї моєї сім’ї розрадою у скрутний час.

За ці дні я, та і не тільки, а й вся моя родина, усвідомили хто ми є насправді. 24 лютого став для нас днем між минулим і майбутнім. Саме зараз, настає час, коли потрібно діяти та боротися за себе, за свою долю і долю своєї країни. Після цього наше життя змінилося. Ми стали єдиними цілим задля нашого майбутнього. І ми нарешті зрозуміли, що немає нічого ціннішого, окрім життя та життя ближнього.

14:21 9 червня
На цей момент я повністю усвідомлювала всю ситуацію, яка відбувається. Я розуміла, які сусіди нас оточують і чого вони прагнуть. В народі про таких говорять: “Ворогу не побажаєш”. Цей вираз чудово підходить Російській Федерації. Населення Росії це не люди, а скоріше паразити.. Вони нічого на заміну дати не можуть, а лише залишають після себе одні руйнування та біди.

Прикладом, того, які вони є насправді це їхня брехня. Саме вона є її фундаментом існування. Після першої неділі війни, російські військові потрапляючи в полон говорили, що вони не знають, як опинилися в Україні.

Адже вони їхали на навчання. Цими словами вони чудово себе описали. Як пізніше з’ясувалося вони чудово знали куди їхали. Знали, що їдуть вбивати мирне населення України. Цими словами вони сміялися в лице тим, кого вбили й тим, кому покалічили життя. Цей випадок став одним із тих, коли я все більше хотіла, щоб швидше все закінчилося і Росія припинила своє існування, в такому вигляді, в якому вона зараз існує.

14:29 2 жовтня
На сьогодні я з впевненістю можу сказати, що означає для мене Мир. Мир - це час, коли ти знаєш, що тепер тобі не доводиться думати про Війну, про наступний день, про все погане... Мир є уособлює спокою і гармонії. Ти почуваєшся вільним.

Таким чином ця війна навчила нас багатьом речей, яким ми не придавали значення. Вона навчила нас цінувати по-справжньому кожен день. Але, якою ціною нам дісталося усвідомлення цього?