Так вже склалася долею, що наша родина змушена була розлучитися задля порятунку дітей від війни. Напередодні цих страшних подій, 23 лютого, ми святкували 10-річчя нашого молодшого синочка Артемчика. Ніколи б не подумали, що святковий торт діти доїдатимуть у сховищі. З першого дня війни жили в підвалі. Здавалося, вибухи лунали вже просто над головою, запаси їжі та води майже вичерпалися. Тоді вже було прийнято рішення вивозити дітей подалі від бойових дій. То був дуже складний і непростий шлях до порятунку. Після пережитих подій, у молодшого сина почався нервовий тик і підвищена тривожність, з допомогою психологів, вже почуває себе набагато краще. На даний час перебуваю разом з дітьми в більш безпечному місці, наскільки це зараз взагалі можливо в межах України. А чоловік повернувся додому, ремонтує військову техніку, задля спільної мети - Перемоги! Ну а ми з дітьми вже рік блукаємо різними куточками України, в пошуках безпечного прихистку. Дуже мріємо повернутися додому і жити в мирі і злагоді, як колись...
Найбільш шокуючий став перший день війни, то був ступор і повне непорозуміння того, що відбувається. Але, як виявилося пізніше, 24 лютого був одним із самих спокійних днів, наскільки то взагалі можливо під час війни. Далі декілька днів цілодобового життя в підвалах, потім евакуація потягом, який обстрілювали по дорозі, то був такий страх, який не передати словами. Здавалося, ми вже не виберемося живими з Харкова. Але, на щастя, нам це вдалося. Ми майже не виходили з підвалу будинку. Запаси їжі та води майже вичерпалися, ми дуже економили. Тоді ми вже зрозуміли, що цей жах швидко не скінчиться. Було прийнято рішення вивозити дітей подалі від бойових дій. То був дуже складний і не простий шлях до порятунку.
23 лютого 2022 року, молодшому сину виповнилося 10 років, він дуже хотів мати, популярну тоді м'яку іграшкову качку і звісно він її отримав у подарунок. З того часу вона подорожує Україною разом з нами. Це такий невеличкий символ початку війни у нашій родині. Все, що діти пережили від першого дня війни і є травмуючими подіями, бо, на жаль, дитяча психіка не витримує такого навантаження.
