Наталія Вікторівна – вдова, виховує двох дітей. Коли почалися сильні бомбардування, вони ховалися у сховищі, а потім поїхали до Харкова. Через місяць, коли все вщухло, родина повернулася додому.
Жінка працювала в дитячому садочку, поки не почали затримувати зарплату. Вона дуже вдячна Рінату Ахметову за продуктові набори, бо спромоглася прогодувати дітей.
Одного разу взимку в школу залетів снаряд, дітей швидко евакуювали у підвал, і це було найстрашніше для матері.
За весь період війни сім'я жодного разу не відпочивала, її мрія – повезти дітей на море.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.