Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Тетяна Валеріївна, Жанна Олександрівна та Варвара Іллівна Плохіх-Ростовські

"Сім’я потрапила під перехресний вогонь"

переглядів: 324

Плохих-Ростовська Тетяна Валеріївна (14.04.1983 – 14.03.2022), Ростовська Жанна Олександрівна (07.02.1960 – 14.03.2022), Плохих Варвара Іллівна (07.02.2013 – 14.03.2022. 

Тетяна, Жанна та Варвара — корінні маріупольці. Тетяна працювала в Порт Сіті старшим продавцем у бутіку, третьокласниця Варвара навчалася у 64 школі, а Жанна була на пенсії. Чоловік Тетяни Ілля розповідає, що за пів року до війни родина великою компанією їздили на відпочинок до Єгипту. Взяли з собою ще тещу Жанну, вона завжди мріяла побувати в Африці.

“Ми з дружиною дуже любили подорожувати й по можливості намагалися брати дітей із собою. А тепер на ці фотографії з відпочинку дуже боляче дивитися. З 9 людей в живих залишилося 5, крім моїх дівчаток в живих немає мого кума він теж загинув у Маріуполі.”

Сім’я потрапила під перехресний вогонь
Плохих-Ростовська Тетяна Валеріївна (14.04.1983 – 14.03.2022)
Сім’я потрапила під перехресний вогонь
Ростовська Жанна Олександрівна (07.02.1960 – 14.03.2022)
Сім’я потрапила під перехресний вогонь
Плохих Варвара Іллівна (07.02.2013 – 14.03.2022. 

Сталась трагедія 14 березня. Спочатку сім’я потрапила під перехресний вогонь, в будинку спалахнув дах, ми вибралися з підвалу й почали йти до бомбосховища, але поспіхом діти забули взуття й Іллі довелося повертатися до будинку. На цей момент і стався вибух авіабомби.

“Я знаходився в будинку, тож в мене забиття ребер і щиколотки. Батько знаходився далі за всіх від епіцентру, його тільки відкинуло вибуховою хвилею. Теща була за три метри від мого батька, але в неї потрапили два уламки: один — в груди, інший — в живіт, вона померла буквально через пару хвилин. Мої доньки, племінниця та невістка стояли поруч із гаражем і трьом із них це врятувало життя. У старшої доньки опіки й забій плеча, трирічна племінниця без жодної подряпини, сестра дружини з найсильнішою контузією, у молодшої доньки була черепно-мозкова травма. Вона померла за чотири години в лікарні номер три у мене на руках. Дружину я знайшов пізніше за всіх вона померла на місці.”

Тіло доньки залишилось у лікарні, її вдалось поховали на цвинтарі. Дружину та тещу Ілля з батьком ховали біля школи міліції.

Історію передано до Музею порталом «Букви»

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Маріуполь 2022 Текст Історії мирних жінки діти поранені обстріли безпека та життєзабезпечення діти Обстріли Маріуполя 2022 Соцмережі
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій