"Покинути рідну домівку – складний вибір, але найбезпечніший."

Славна Софія, 16 років, Валер’янівський  ЗЗСО  I – III ст.

Війна – найстрашніше лихо, з яким може стикнутись людство. Ми часто говоримо про Першу та Другу світові війни… Але скільки кровопролитних воєн крім них! Тисячі людей загинуло, захищаючи Батьківщину, мільйони страждали від наслідків бойових дій.

На жаль, і зараз, у сучасному світі, ми не змогли уникнути війни. Бойові дії на Донбасі змінили життя багатьох; хтось утратив рідних, деякі виїхали з окупованої території. До числа останніх належу і я.

До початку війни я жила в Донецьку. Дві тисячі чотирнадцятого року мені здавалось, що нічого взагалі не може змінитись. Жили з родиною у спокійному місті, з якого не планували нікуди виїжджати. Закінчила третій клас. Почались літні довгоочікувані канікули. Раніше у моїй сім’ї  не прийнято було часто говорити на політичні теми, але тепер ці розмови від старших я стала чути все частіше і частіше.

Хоча я тоді ще була малою дитиною, все одно розуміла, що відбудуться якісь невідворотні зміни. І вони сталися…

Десь у середині липня почались, як для мене, найстрашніші події. Обстріли, місто наповнилось людьми зі зброєю та небаченою до цього часу військовою технікою. Відчуття тривоги переросло в почуття жаху і невизначеності.

Тому одного ранку батьки сказали, що ми їдемо на відпочинок. Але з «відпочинку» додому, до рідного міста ми так і не повернулись. Тоді я не вірила, що це назавжди. Здавалося, що до початку нового навчального року ми повернемося. Я з нетерпінням чекала цього моменту. Але у вересні мені довелось іти в іншу школу.

Для мене це було складно, бо досить довго була надія повернутися додому. І хоча в новому закладі я знайшла друзів, легше не ставало.

Тоді я не розуміла, що ми отримали статус переселенців. Це найстрашніше – ми були людьми, вимушеними до переїзду. На даний момент це найгірша зміна в моєму житті. Хоча я звикла до нового місця, завела багато нових знайомих і вважаю, що моє життя зараз досить щасливе, тема будь-якої війни буде актуальною для мене завжди.

Хто не бачив війни, не розуміє цінності життя в усій його повноті.  А я навчилась цінувати кожну мить. Мирний час – період надій, віри в майбутнє. Життя у людини одне і ніколи не повториться. Які б не були причини початку воєн, вони ніколи не виправдають кровопролиття. Вірю, що кожна війна закінчується миром. Я живу, навчаюсь, люблю, вірю у своє мирне, чудове майбутнє.