Вікторія не вірила в те, що розпочнеться війна, перші обстріли Маріуполя шокували та викликали дикий страх.
Ховалися в холодному підвалі, воду гріли на свічці, а їжу готували у дворі на мангалі.
З Маріуполя до Запоріжжя добиралися 17 годин. Діти дуже сумують за своїм будинком, але жінка не хоче повертатися в окуповане місто. Знову жити там зможе лише під українським прапором.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.