"Люди навколо почали дивитися на небо."

Федоренко Сергій, 17 років, КЗ «Желаннівський навчально-виховний комплекс. Загальноосвітня школа I –III ст. – дошкільний навчальний заклад»

Особливо для мене війна розпочалася 26 травня 2014 року, коли я йшов зі школи зі своєю матусею. Тоді мені було дев’ять років. Коли ми йшли додому, я почув гуркіт і нічого не зрозумів. Люди навколо почали дивитися на небо. Ми не бачили нічого, але зрозуміли, що це звуки гелікоптера. Раптово перелякані люди повтікали у свої домівки. А ми здивовані побігли додому.

Влітку, 24 липня 2014-го зранку, коли я був дома з батьками та дворічною сестрою, розпочався обстріл мого міста Авдіївки. На жаль, перші удари приймала моя дев’ятиповерхівка, і тоді почалася загибель людей. У цей день наше житло було зруйноване, і я усвідомив, що це був початок війни.

Наше життя потерпіло кардинальних змін.

Ми вимушені були стати переселенцями і покинути моє рідне місто Авдіївку.

Ми переїхали до села Сергіївка. В той час ми зазнали скрутне матеріальне і фізичне становище. Я розпочав навчання у новій школі, особливо для мене це було не дуже легко, бо школа знаходиться за чотири кілометри від дому.

На сьогоднішній день я випускник 11 класу, мені 17 років. На жаль, війна ще триває і мир не настав, наше житло досі не відремонтоване. І сьогодні я вже чітко усвідомлюю наслідки цієї війни. Це  зруйновані домівки, скалічені люди, це загиблі мирні жителі та військові. Це дуже моторошно і страшно.

Але я мрію і сподіваюсь, що ця війна нарешті закінчиться і не буде більше жертв. Я дуже хочу, щоб більше люди не зазнали таких страшних змін у своєму житті, як я і моя родина.