Той день, 6 березня, Валентина Маруженко запам’ятала на все життя. Рідне селище Микуличі - під обстрілом, щось важке прилетіло прямо в будинок Валентини Севастянівни. На її очах затишна оселя перетвориться на суцільне згарище. А ще за кілька хвилин – новий обстріл. Цього разу жінка ледь не втратила сина…
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.