Історії, які ви нам довірили
"Спочатку не вірили, що буде така страшна війна, а потім не могли виїхати", - згадує Ганна Клімова з Маріуполя. Говорить, що вже з восьмого березня місто почали обстрілювати "градами" та авіацією. Вона зі своїми рідними постійно жила в підвалі. Виходили тільки щоб приготувати їсти на багатті. Спати лягали одягненими, а коли починали стріляти, то доводилося бігти до підвалу. Снаряди почали лягати поряд. Надворі було багато розбитих будинків, вони горіли. На свій страх та ризик вони вирішили вириватися з міста. Бачили багато вбитих, бачили, як люди копають могили для своїх загиблих близьких. Каже, що вони ще доїхали до Запоріжжя нормально, а от колону, яка їхала за ними, обстріляли з «градів».
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
