В перший день війни я була в Бахмуті. Почула вибухи й злякалась. Декілька місяців я прожила в підвалі. Не було води, світла та газу. Їжу я варила на багатті разом з сусідами. Все робили разом, аби вижити. Борщ я варила на всіх.
Коли в будинку залишилось мало людей, я виїхала. Евакуюватись мені допомогла онучка, найняла водія, який вивіз мене з чоловіком. Я приїхала до доньки у Полтавську область. Дуже рада була бачити онуків, які мене зараз радують.
Мого будинку у Бахмуті більше немає.
Я сподіваюсь, що війна закінчиться і я повернусь додому. Більше нікуди я не хочу.
