У перший день війни я прокинулась від вибухів. Мені зателефонували батьки і повідомили про початок бойових дій. У місті не було світла, води та газу, але запаси їжі в мене були.
Я виїхала з Бахмута першою, але мої бабуся та дідусь залишались у місті. Під постійними обстрілами воду городянам привозили рятувальники та волонтери, або на свій ризик люди ходили набирати її у вуличних колонках. У квартирах було так холодно, що принесена у відрах вода замерзала.
Згодом моїх рідних вивезли волонтери. Вони зараз у Львові, а я живу в Одесі.
Моє серце дуже болить за рідну країну та військових, які захищають нас на фронті. Сподіваюсь що дуже скоро Україна переможе та всі повернуться додому.
