Все почалося з того, що ми з подружкою гуляли на вулиці. Спочатку чули якийсь маленький гуркіт. Ми думали, що це просто вантажівки. Але через хвилин 20 пролунав великий, дуже великий гуркіт. У під’їздах [будинку] повилітали вікна, в машинах увімкнулася сигналізація. Ми дуже злякалися і побігли додому.

Моя мати швидко збирала речі, дзвонила нашим рідним, які жили поблизу. Того ж дня ми поїхали з нашого міста [Донецька]. Ми поїхали на море, пробули там десь два тижні.

Потім їздили по різних місцях і селах, де жили наші рідні. 14 серпня ми приїхали у місто Краматорськ і живемо там вже п’ять років.