Наталія Володимирівна ділиться спогадами про життя сім’ї у довоєнний час. Героїня жила з батьками, їздила на роботу в Запоріжжя. Проте з початком бойових дій у місті їй довелося виїхати, а рідні залишилися дома й виїжджати нікуди не хочуть. Вона вірить, що війна скоро закінчиться та вважає, що тепер цінними стали прості речі, на які до війни ніхто не звертав увагу.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді: