Повернувшись до Бучі після вигнання окупантів, Іван Залогін застав свою оселю розграбованою і зруйнованою. Це був не перший дім, який у нього відібрала війна. У 2016 році він тікав від війни з рідного Луганська, щоб побудувати нове життя на Київщині. Але російська окупація наздогнала його знову. Свою історію Іван розповів Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

«Це була повністю розбита квартира, у нас були вибиті двері. Окупанти, коли перебували в нашій квартирі, то зробили там госпіталь. Все було скривавлене. По всій квартирі були розкидані фотографії: мої дитячі, фотографії моєї сестри, мами. Вони відібрали все моє минуле, ніби намагалися знищити все прекрасне, що там було», — розповідає Іван.

До 2014 року саме Луганськ був для Івана рідним домом. Однак з окупацією все змінилося: зі шкіл вилучали українські книжки та уроки мови, натомість посилювали пропаганду. Деякий час родина чекала звільнення міста, та коли окупаційна влада посилила тиск, а громадян із проукраїнською позицією почали переслідувати спецслужби, вони наважилися виїхати на підконтрольну Україні територію. Батьки Івана хотіли дати синові якісну освіту та безпечне майбутнє, тому оселилися в Бучі на Київщині.

Тоді вони й уявити не могли, що за кілька років саме це місто стане символом звірств російської армії, а їм знову доведеться тікати від окупації. Для юнака, якому раніше діагностували посттравматичний стресовий розлад, нове випробування лише посилило тривожність.

«Після життя в Луганську на окупованих територіях мені поставили ПТСР. Я досі з цим працюю. Ти ніколи не знаєш, що може тригернути тебе, які травматичні моменти. І ось, власне, події у Бучі стали таким тригером, коли мене накрило від спогадів і від розуміння, що життя може закінчитися», – пояснює юнак.

Утім, хлопець зміг опанувати емоції та почав допомагати іншим – реалізовувати громадські ініціативи та підтримувати людей із тимчасово окупованих територій.

«Моєю концепцією після виїзду з окупації стала потреба бути голосом для тих, хто виїхав. Бути голосом людей, які досі проживають на окупованих територіях, і, власне, як спроба підтримки демократичних процесів у нашій країні для того, щоб такого не сталося ніколи на інших територіях», – зазначає Іван.

Дивіться історію Івана Залогіна тут

Музей «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова зібрав уже понад 145 тисяч історій про війну. Це найбільший у світі архів свідчень мирних жителів України, які постраждали від російської агресії.