Катерина Іоргу вижила під час ракетного удару по залізничному вокзалу Краматорська 8 квітня 2022 року. У момент вибуху волонтер, який розливав людям чай, закрив дівчину своїм тілом. Того дня загинула її мама Марина. Історія Катерини увійшла до Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Того дня Каті було 12 років. Разом із мамою, сестрою та тіткою вона приїхала на вокзал, щоб евакуюватися з Дружківки. Обстріл стався раптово. З мамою дівчина саме підійшли до намету волонтерів, які розливали чай. Раптом почали кричати: «Лягайте». Дівчина навіть не встигла зрозуміти, що відбувається, коли пролунав вибух.

«Було дуже страшно, всі кричали, люди у крові, поранені, хтось був без руки, хтось – без ноги. Саме це місце, де я знаходилася з мамою, було епіцентром вибуху. Це диво, що я залишилася жива. Тоді я впала й втратила свідомість, а прокинулася вже в палаті», – розповідає дівчина.

Катю доправили до лікарні в Дніпрі. Там їй зробили дві операції. Найбільше були посічені ноги, частина уламків досі залишається в її тілі. Про загибель мами Катерина дізналася вже в лікарні – побачила повідомлення знайомих у Facebook. Рідні довго не наважувалися говорити дівчині про смерть найріднішої людини. 

«Мені допомагали ховати її люди всім селищем, бо її всі любили й поважали. Найстрашніше тепер, що я не зможу потрапити на могилу моєї доньки. Це найбільше лякає мене в цій війні. У мене одне бажання, щоб вона закінчилася. Я побувала на її могилі», – зі сльозами на очах говорить Ніна Лялько, бабуся Каті.

Після загибелі мами Катя та її молодша сестра Юля залишилися без батьківської опіки. Дівчат виховує їхня тітка. Їхній дім у Дружківці зруйнований, нині сестри живуть у Києві. Після пережитої трагедії їм знадобилося три роки, щоб поступово повернутися до звичного життя. Катя фізично довго відновлювалася, а її сестра Юля потребувала психологічної допомоги.

Зараз Катя навчається на графічного дизайнера та малює аквареллю й акрилом. Її картини разом із роботами сестри вже виставляють у галереї.

«Мені здається, моя сила полягає у тому, щоб створювати яскраві картини й дарувати ними радість. Мені дуже подобається, коли мої картини надихають когось бути сильнішим і не здаватися», – каже Катя.

Дивіться історію Катерини Іоргу тут

Колекція Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова налічує вже понад 145 тисяч історій про війну. Це найбільше у світі зібрання свідчень мирних людей, які постраждали від війни росії проти України.