У ніч на 8 серпня росія масовано атакувала Київщину. У селищі Пухівка шість російських БПЛА влучили в будинок, де жила родина ветерана війни Олександра Кучера. Внаслідок удару загинули його шестирічний син Дмитро та 70-річні батьки. Його дружина та старший син Володимир отримали опіки. Свою історію Олександр розповів Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Тієї жахливої ночі Олександр прокинувся від звуків ППО, підійшов до вікна, а за кілька секунд почув вибух. Удар припав на частину будинку, де спали Дмитро та його 15-річний брат Володимир. Олександра завалило уламками, але він зумів вибратися. Почувши голос старшого сина, він намагався пробитися до молодшого, проте кімната вже палала.

«Я біжу у вогонь, обливаюся водою, беру ковдру, обливаю ковдру водою, хочу зайти до нього в кімнату, але я навіть на метр не міг підійти, там просто було пекло. Я зрозумів, що його вже немає... Мене тоді контузило, я досі не чую на праве вухо, частково на ліве», – пригадує Олександр.

Тоді з полум’я визирнув батько Олександра – Петро Михайлович. Він просив драбину, аби спуститися з другого поверху. У той момент у нього вже була обгоріла задня частина тіла. Згодом на подвір’я зуміла вибратися й матір – Галина Петрівна. Разом вони продовжували шукати Дмитра – рідні сподівалися, що його могло відкинути вибуховою хвилею. І саме у цей момент у двір вдарив ще один російський дрон – влучив прямо у Галину Петрівну. Від вибуху жінка загинула на місці разом із чоловіком, Олександра було поранено. Дружина Ольга отримала опіки 30% тіла.

«Я тоді взагалі не зрозумів, що відбулося. Я виходжу з будинку, дивлюся – у мене немає ззаду вже ні сарая, кругом полум’я, і батьків немає. Потім знову чую, що летить “шахед”. Я не знаю, як ми тоді врятувалися. Якимось дивом вижили», – каже чоловік.

Сьогодні Олександр вчиться жити з втратою. Вранці він досі на мить чекає, що маленький Дмитро прибіжить до їхнього ліжка. У пам’яті залишилися останні дні сина: за кілька днів до трагедії родина встановила у дворі нову гойдалку, а хлопчик вчився їздити на велосипеді. Також тепер родина вже не збереться разом у батьківському домі. Не відсвяткують і 70-річчя батьків, до якого готувалися.

«За це вони повинні відповісти. Суспільство, щоб світ знав, що вони роблять. Скільки сімей загинуло, дітей невинних. Ми можемо донести їхню вину тільки розповідями своїми», – говорить чоловік.

Дивіться історію Олександра Кучера тут

Колекція Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова налічує вже понад 145 тисяч історій про війну. Це найбільше у світі зібрання свідчень мирних людей, які постраждали від війни росії проти України.