Huffpost: "втома від співчуття" Заходу бʼє по Україні на фоні затягування війни

Київ намагається утримати увагу та фінансову підтримку своїх союзників, оскільки конфлікт триває вже третій рік.

Автор Huffpost: Маріта Влачу

25 січня 2024 р.

Оскільки війна наближається до своєї дворічної позначки, українці благають своїх союзників надати їм більше фінансування, щоб вони могли дати відсіч Росії після невдалого контрнаступу 2023 року.

Ці заклики конкурують за увагу в заголовках газет з війною Ізраїлю в Газі, яка, як побоюється Київ, може зіграти на руку президенту Росії Володимиру Путіну.

Росія весь цей час робила ставку на втому Заходу від співчуття до свого сусіда, як зазначають офіційні особи.

«За нашими прогнозами, втома від цього конфлікту, втома від абсолютно абсурдного спонсорства київського режиму буде наростати в різних країнах, зокрема і в Сполучених Штатах», – прогнозував у жовтні речник Кремля Дмитро Пєсков. «І ця втома призведе до фрагментації політичного істеблішменту і зростання протиріч».

Поки за кордоном розігруються політичні ігри, українці вдома продовжують страждати від наслідків війни, зокрема й від того, що може бути прирівняне до воєнних злочинів.

Мешканці розбирають завали біля житлового будинку, зруйнованого напередодні російським ракетним ударом, у Києві, Україна, 3 січня 2024 року. Кирило Чуботін/Укрінформ

Зменшення підтримки Києва в ЄС і США

Минулого місяця план Європейського Союзу надати Україні 50 мільярдів євро (майже 54,4 мільярда доларів) нової допомоги до 2027 року був заблокований єдиним лідером ЄС, прем’єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном, союзником Путіна. Але лідери пообіцяли знайти спосіб доставити ці гроші в Україну.

ЄС також працює над новим пакетом санкцій, який, як він сподівається, буде ухвалений до дворічної річниці війни 24 лютого. Він буде спрямований проти здатності Росії обходити чинні санкції.

У Палаті представників Конгресу США республіканці поставили надання допомоги Україні в залежність від запровадження жорсткіших обмежень на американському кордоні. Поки президент Джо Байден намагається отримати згоду Конгресу на продовження підтримки Києва, колишній президент Дональд Трамп, лідер республіканських праймеріз 2024 року, закликав спікера Палати представників Майка Джонсона не підтримувати жодного пакету фінансування, якщо Білий дім не задовольнить усі вимоги Республіканської партії щодо імміграційної політики.

Незважаючи на очевидний глухий кут, президент України Володимир Зеленський висловив сподівання, що американські законодавці змінять свою позицію.

«Я думаю, що це питання тижнів», – сказав він через перекладача під час спеціального звернення на Всесвітньому економічному форумі в Давосі, Швейцарія, минулого тижня. «У мене є позитивні сигнали, що Європа підтримує нас, країни Європейського Союзу, і я вірю, що нам також вдасться вирішити питання щодо допомоги в Конгресі».

У своїй промові Зеленський також прагнув нагадати союзникам своєї країни про те, чому їхня підтримка має вирішальне значення, ще раз пояснивши, що стоїть на кону в цій війні.

«Якщо хтось думає, що йдеться лише про Україну, він глибоко помиляється», – сказав він, зазначивши, що Росія може отримати стимул для вторгнення в інші країни, якщо досягне там успіху.

Документування воєнних злочинів

На тлі війни багато правозахисних організацій на місцях в Україні займаються документуванням і розслідуванням дій Росії.

Катріона Мердок, яка очолює команду мобільного правосуддя з питань голоду в Global Rights Compliance, міжнародній юридичній фірмі та фонді з прав людини, розповіла, що її команда працює над тим, щоб визначити, чи використовується голод як метод ведення війни в Україні, аналізуючи спосіб ведення бойових дій.

Вона каже, що її команда помітила триєдиний підхід: Він починається з облоги території, за якою слідують атаки на критично важливі об’єкти інфраструктури з метою деморалізації цивільного населення. Останній крок включає в себе атаки на сільське господарство, спрямовані на знищення засобів до існування українців, але також здатні вплинути на інші країни з нестачею продовольства.

Росія та її союзники постійно і цілеспрямовано займаються видобутком зерна в Луганській та Запорізькій областях, згідно з доповіддю GRC, опублікованою в листопаді. Підтримувані Росією суб’єкти «захопили засоби зберігання та експорту зерна в Україні до такої міри, що вони фактично контролюють торгівлю зерном у тих районах, де вони діють», – йдеться у звіті.

Тим часом Москва в липні вийшла з Чорноморської ініціативи за посередництва ООН – угоди, яку вона уклала з Туреччиною і Україною, що дозволяла українському зерну залишати країну, з метою подолання побоювань щодо глобальної продовольчої безпеки, викликаних війною.

«Як у випадку захоплення зерна, так і в отриманні прибутку від його експорту, однією з цілей Росії, схоже, було фінансування власних військових зусиль, навіть частково через цілеспрямовану відмову цивільному населенню в продуктах харчування», – йдеться в доповіді.

Мердок зазначила, що фіксація подібних дій є одним із способів привернути увагу світової спільноти до війни.

«Я вважаю, що документування та висвітлення жорстокості та рутинного характеру цих обстрілів на щоденній основі є дуже важливим, а також демонстрація того, наскільки вразливою є Україна без підтримки», – сказала Мердок в інтерв’ю HuffPost.

Люди проходять повз зруйновану стіну, намагаючись потрапити всередину багатоквартирного будинку, зруйнованого в результаті російської ракетної атаки напередодні, в Києві, Україна, 3 січня 2024 року. Кирило Чуботін/Укрінформ

 

Контрнаступ, що зупинився

Хоча Україна покладала великі надії на те, що їй вдасться досягти в контрнаступі, її зусилля, схоже, зазнали невдачі, частково через затримку з початком, що дозволило російським військам краще підготувати свою оборону.

Генерал-лейтенант Кирило Буданов, керівник головного розвідувального підрозділу України, визнав, що хоча під час контрнаступу не все склалося на користь України, сили його країни показали, що Росія не така потужна, як колись побоювалися. Він висловив оптимізм, що їм вдасться стримати Путіна в новому році.

«Сказати, що все добре – це неправда, – сказав Буданов в інтерв’ю The Financial Times. «Сказати, що це катастрофа – теж неправда».

Усвідомлюючи, що лінія фронту навряд чи зміститься, Україна також почала все частіше атакувати російські нафтопереробні заводи, щоб завдати шкоди військовому постачанню країни і підірвати джерело доходу для Москви, повідомляє The New York Times.

Проте, Україна навряд чи отримає великі територіальні здобутки цього року, оскільки її війська виснажені тривалими бойовими діями, а фінансування з боку США стає все важче отримати, пише Хел Брендс, професор Школи передових міжнародних досліджень Університету Джона Хопкінса, для Bloomberg.

«Україна не може здобути вирішальну перемогу в 2024 році», – пише Брендс. «Але Київ і його західні прихильники можуть – і повинні – знайти креативні способи посилення тиску на Росію, одночасно нарощуючи сили на 2025 рік».

Результат президентських виборів у США в листопаді також може визначити стратегію Москви на майбутнє.

«Як тільки [Кремль] дізнається, чи буде в Білому домі Дональд Трамп, Джо Байден або хтось інший, він зможе приймати більш довгострокові рішення щодо своїх наступних кроків у війні», – сказав раніше в інтерв’ю HuffPost Бен Ноубл, асоційований науковий співробітник Chatham House (Королівський інститут міжнародних відносин).

Російська ракетна атака 2 січня 2023 року завдала серйозних пошкоджень автомобілям і житловим будинкам у Вишневому, Україна. Віталій Красний з Музею «Голоси Мирних»

Життя в умовах війни

Невизначеність, яка приходить з війною, також позначилася на українському цивільному населенні, яке живе зі страхом продовження російських атак навіть у святкові дні.

Російські війська завдали ракетних ударів по Київській і Харківській областях 2 січня, в результаті яких, за даними місцевої влади, загинули 5 людей і 130 отримали поранення.

Музей «Голоси Мирних», який зібрав онлайн-колекцію історій цивільних осіб, що пережили війну, зв’язав HuffPost з трьома українськими цивільними особами, які стали свідками цих ударів. 

Віталій Красний, 52-річний будівельник, який був у своєму будинку у Вишневому під час обстрілу, сказав через перекладача, що хоча українці пережили багато жахливих речей з початку війни, сприймати їх як буденність з часом не стає легше.

«З одного боку, здається, що життя нормальне. Все нормально, а потім звучать сирени повітряної тривоги», – розповідає пан Красний. «І ти розумієш, наскільки жахлива ситуація».

Катерина Запольська документує руйнування у своїй квартирі у Вишневому, Україна, через кілька днів після ракетних ударів 2 січня. Її мати (в центрі) була змушена залишитися в квартирі через труднощі з пересуванням, в той час як пані Запольська та її син шукали притулку в сусідній школі. Катерина Запольська з Музею «Голоси Мирних»

Катерина Запольська виїхала з рідної країни у березні 2022 року до Чехії, щоб забезпечити краще майбутнє для свого маленького сина. Однак вони вирішили повернутися в Україну в серпні, після того, як 74-річна мати Запольської захворіла і потребувала їхньої допомоги.

Пані Запольська розповіла HuffPost, що навіть під час перебування за кордоном її син завжди сподівався, що вони зможуть повернутися додому.

«Я маю на увазі, що він мав якусь надію в той час, і він має цю надію зараз, коли війна закінчується», – сказала вона через перекладача.

Але, схоже, кінця конфлікту не видно, і удари 2 січня стали болючим нагадуванням про це.

Хоча Запольська та її син покинули квартиру, щоб знайти притулок у сусідній школі, їм довелося залишити її матір, оскільки їй важко пересуватися.

Запольська сказала, що вони з сином поїхали за наполяганням матері.

«Врятуй свого сина, зроби все, щоб врятувати його», – згадує вона слова матері.

Запольська поклала подушки і ковдри на ліжко матері, щоб убезпечити її від попадання ракет. Тим часом Запольська зателефонувала в поліцію, щоб медики приїхали до неї, як тільки зможуть увійти в будівлю.

Суворі, несамовиті рішення, які українці мають приймати для себе та своїх близьких в умовах невизначеності, що приходить з війною, лягають важким тягарем на їхні плечі.

Олександр Шихов фіксує руйнування, яких зазнав його житловий будинок у Києві, Україна, 2 січня 2023 року внаслідок ракетного обстрілу.

Олександр Шихов з Музею «Голоси Мирних»

Олександр Шихов був ще одним українським цивільним, який перебував у своїй квартирі в Києві під час ракетних ударів. Він розповів HuffPost, що, хоча він ніколи не виїжджав зі столиці – навіть у перші дні війни, коли місто було в облозі, ситуацію, яку він описав як «небезпечну і страшну», – останнім часом він розглядає можливість перевезти своїх батьків за межі країни, щоб забезпечити їхню безпеку. Проте, за його словами, його батьки вважають за краще залишатися на місці.

«Я розумію, що це війна, і я розумію, що мене теж можуть призвати в армію, – сказав Шихов через перекладача. «Це життя, це наша реальність, і я живу в цій реальності».